Історія з фейк Яна Матвійчук Форос демонструє, як саме працюють інформаційно-психологічні операції проти України. Спочатку створюється короткочасний, але яскравий вкид — фейкова публікація від імені впізнаваної особи. Далі підключається пропагандистська мережа, яка масово репостить цей матеріал, щоб сформувати потрібне ворогу враження.
Мета проста — посіяти сумнів. Не обов’язково, щоб у фейк повірили всі. Достатньо, щоб хтось засумнівався у щирості автора, або у правдивості українських медіа. Саме це — головний інструмент російської інформаційної війни.
На щастя, у випадку з блогом Яни Матвійчук фейк був оперативно виявлений і видалений, що свідчить про зрілість українського інформаційного простору. Подібні інциденти мають не лише демонструвати небезпеку, а й навчати: критичне мислення та перевірка джерел — це не просто навичка, це елемент національної безпеки.
Мета проста — посіяти сумнів. Не обов’язково, щоб у фейк повірили всі. Достатньо, щоб хтось засумнівався у щирості автора, або у правдивості українських медіа. Саме це — головний інструмент російської інформаційної війни.
На щастя, у випадку з блогом Яни Матвійчук фейк був оперативно виявлений і видалений, що свідчить про зрілість українського інформаційного простору. Подібні інциденти мають не лише демонструвати небезпеку, а й навчати: критичне мислення та перевірка джерел — це не просто навичка, це елемент національної безпеки.