Мені 47, і я дуже добре розумію твої сумніви, бо сама кілька років тому переживала щось подібне — наче й хотіла, але в голові постійно крутилися думки "навіщо вже", "це несерйозно", "не мій вік", але зрештою вирішила, що треба жити не очікуваннями інших, а власними бажаннями. Після довгих роздумів я пішла на сеанс до майстрині, яку знайшла ось тут —
https://tattoo.lviv.ua — і це стало точкою відліку для мого особистого перезавантаження. Вона не просто зробила тату, а допомогла мені його "відчути" ще до того, як воно з’явилося на шкірі, запропонувала лаконічний ескіз, який ідеально передав мої внутрішні зміни, без зайвої театральності чи шаблонів, усе було дуже ніжно, з повагою до мого віку й особистості. Татуювання вийшло саме таким, яким я хотіла — не крикливим, не модним, а моїм. Найголовніше, що з того часу я почала частіше дозволяти собі бути собою, і вік тут зовсім не межа — він навіть допоміг мені чіткіше розуміти, чого я хочу.